Главная страница  •  Гостевая  •  Чудесная помощь  •  ЧаВО  •  Реквизиты Карта сайта
Поиск Первая страница сайта План Лавры История Лавры Преподобный Иов Преподобный Амфилохий Свято-Духов Скит Справка Написать нам Поиск Первая страница сайта План Лаври Історія Лаври Преподобний Іов Преподобний Амфілохій Свято-Духів Скит Довідка Написати нам Search Home Plan Laurels History Laurels St. Job St. Amphilochius Holy Spirit skete Help Contact us
9.09.2011 - Звернення братії з приводу публікацій в ЗМІ

Дорогі браття та сестри!

 

6 вересня 2011 р. Верховна Рада України зареєструвала проект Закону України № 9105 «Про внесення змін до Закону України «Про перелік пам’яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації» (щодо виключення із Переліку будівель Почаївської Лаври)».

Проект розроблено у зв’язку з необхідністю відновлення історичної справедливості і поверненням у власність релігійній громаді Свято-Успенської Почаївської Лаври УПЦ монастирських будівель, які належали їй на правах власності, але за часів радянської влади були відібрані та передані у державну власність.  

З цього приводу в ЗМІ штучно розпалюється і нагнітається ворожнеча, яка свідомо перекручує, говорячи на біле – чорне, на чорне – біле. Це є продовження тієї війни, яка особливо жорстоко ведеться з 1917 року, коли декретом Леніна Православну Церкву позбавили всіх прав, знищуючи її фізично та морально. Це ми бачимо і сьогодні, тільки під іншими гаслами. Милістю Божою Почаївська Лавра не підпала під гоніння, які були в центрі та на Сході України в 1917-1939 р.р. Лише з приходом радянської влади на Західну Україну в 1939 р. та з прийняттям декларації Народних Зборів Західної України «Про конфіскацію поміщицьких та монастирських земель» від 28 жовтня 1939 року почалися гоніння на Церкву і в цьому регіоні.

Після Другої Світової війни у Почаївської Лаври були відібрані будівлі, що їй належали: будівля консисторії, церковно-приходська школа, свічний завод, друкарня, готелі для духовенства та прочан. Під час другої хвилі гонінь на Церкву в 1959-1962 р.р., коли і далі закривалися храми та монастирі по всій Україні, у Почаївської Лаври відібрали її церковні споруди: Успенський собор, Троїцький собор, Дзвіницю, Надбрамний корпус і Архієрейській будинок. Ці споруди були об’явлені власністю держави, а з 1963 року пам’ятками архітектури.

Будівлі забрали, а потім здавали в оренду Лаврі за відповідну плату, яку держава брала з монастиря до 1999 р. Сталася така ситуація, що сильний забрав у слабшого майно, а потім дав можливість ним користуватися, тільки за тими правилами, які поставив сильний.

З проголошенням незалежності України держава почала проявляти лояльність до Церкви, обіцяючи їй повернути забрані будівлі та майно, засуджуючи дії попередньої атеїстичної влади. Частково Лаврі були повернуті будівлі, але головні монастирські споруди залишилися державною власністю. Ці споруди віднесені до пам’яток архітектури національного значення.

З того часу, як Українська Православна Церква не підтримала розколу в православному світі певні політичні сили об’явили її ворогом України.

Те, що не дозволено православним – те дозволено розкольникам та уніатам. Так, станом на 1 січня 2003 року, УГКЦ у Тернопільській області передано у власність 669 храмів, в тому числі 264 пам’ятки історичного значення. І з цього приводу ніхто не дискутував та не проводив ніяких форумів.

Після розпаду Радянського Союзу в Прибалтиці був прийнятий закон, згідно якого все майно, що було насильно відібрано після 1940 року необхідно повернути його власникам. Це не визивало у суспільстві дискусій та дебатів – його просто виконали.

Сьогодні в Україні існує державна, комунальна та приватна власність. А куди зникла власність Церкви, яку будували наші предки віками? Де була держава, коли люди проливали свій піт і віддавали останні копійки на будівництво храмів Божих?

У Церкви відібрали будівлі та майно. Звичайно влада все повертати не хоче, придумуючи різні закони про об’єкти культурної спадщини. Сьогодні в ЗМІ свідомо іде перекручення термінології. І в Україні починають вирувати дебати, що «Почаївську Лавру приватизовують та передають Москві». Якій Москві?..

Ми просимо, щоб держава повернула Церкві те, що безпідставно у неї забрала. Почаївська Лавра хоче повернути монастирські споруди не в приватну чи особисту власність, а передати їх законному власнику – Канонічній Українській Православній Церкві (громаді чоловічого монастиря).

 

+ Володимир,

Архієпископ Почаївський,

Вікарій Київської Митрополії,

Намісник Свято-Успенської Почаївської Лаври

з братією 



     

Братия и сестры! Предупреждаем вас, что Почаевская Лавра никому не поручала собирать пожертвования и принимать записки. Вся информация которая подается кроме нашего официального сайта - неправда. Сбор на сорокоусты, годовые и другие службы- это обман!

 

Онлайн аудио-трансляция Богослужений

Скачать приложение (андроид) для прослушивания аудиотрансляции Богослужений на планшетах и смартфонах

Почаевская книга

Заказать требы

Смотреть карту проезда...

Обращение братии Свято-Успенской Почаевской Лавры к Святейшему Патриарху Кириллу и Архиерейскому Собору Русской Православной Церкви о выходе из Всемирного Совета «церквей»

Сказание Зиновия Мниха о прелести антихристовой

Звернення братії Почаївської Лаври до кожного з народних депутатів Верховної Ради України проти легалізації на законодавчому рівні содомських гріхів

Обращение братии Свято-Успенской Почаевской Лавры к главе Богословско-канонической комиссии при Священном Синоде УПЦ

Предвестие апокалипсиса

Письмо Бога к человеку

Божий призыв

Звернення братії до православних християн про збір підписів на захист Лаври

Грамота Патриарха Алексия II

Древо Христианской Церкви

Відкрий очі, Україно!

Звернення братії Почаївської Лаври в звязку з тим, що людей примушують давати письмову згоду на користування своїми персональними даними

Звернення братії з приводу публікацій в ЗМІ

Обращение братии Лавры к Президенту против введения новых биометрических паспортов и универсальных социальных карт

Греческая Православная Церковь против электронных карточек и символики антихриста

Обращение братии Свято-Успенской Почаевской Лавры к главе Богословско-канонической комиссии при Священном Синоде УПЦ ...

Обращение братии Свято-Успенской Почаевской Лавры к Святейшему Патриарху Московскому и всея Руси Кириллу ...

Экспертизы ИНН...

Церковь об ИНН ...

Современное лжеучительство...

Как людей, с помощью новых психотехнологий, загоняют в электронный концлагерь...

В связи с обсуждением Верховной Радой Украины проекта Налогового кодекса Украины, Блаженнейший Митрополит Владимир обратился к руководству государства с изложением позиции Украинской Православной Церкви относительно данного законопроекта в части идентификационных номеров...

Правнуки Ленина – живут и действуют

Ответ Духовного Собора Почаевской Лавры на провокационную статью о.Андрея Дудченко о Почаевской Лавре

Звернення братії Свято-Успенської Почаївської Лаври з приводу прийняття нового податкового кодексу України

Повноважний представник Української Православної Церкви у Верховній Раді України архієпископ Львівський і Галицький Августин звернувся до народних обранців

Звернення православних християн з приводу прийняття податкового кодексу до керівників держави

 

 

 

Пролог в поучениях

Своими грехами мы удаляем от себя Ангела-Хранителя

(Слово святого Анастасия игумена)

Господь настолько милостив к нам, братие, что каждому из нас, при св. крещении, дает на всю жизнь невидимого защитника, наставника на все благое и правое и руководителя к небесному отечеству - Ангела-Хранителя. "Иже в вере суть христанстей, всякому человеку дается от Бога Ангел на сохранение во весь живот его, "говорит св. Анастасий игумен (Прол. Апр. 20). И еще: "всякому верному от Бога коемуждо Ангел дан бысть, и той вся дела его добрые написует" (Там же, л. 37). Но если у каждого из нас есть Ангел-Хранитель, почему же св. Церковь, каждый день, на службах церковных, испрашивает нам его? "Ангела, вопиет, мирна, верна наставника, хранителя душ и телес наших у Господа просим." И в молитве вечерней верующий также умоляет Господа об Ангеле-Хранителе. "Ангела, говорит, Твоего Хранителя посли, покрывающа и соблюдающа мя от всякого зла". Почему же так? Если раз Ангел-Хранитель дан на всю жизнь, так зачем же еще просить его?

А затем, братие, что когда мы пребываем в ожесточении и нераскаянности, предаемся страстям и порокам, повторяем одни и те же грехи и не каемся в них, тогда Ангел-Хранитель хотя и не оставляет нас вовсе, но, побуждаемый несовместимостью чистого естества своего со грехом, удаляется от нас так, что мы лишаемся его ангельского покрова. "Иже в вере, суть христианстей, всякому человеку дается от Бога Ангел, "как вы слышали; говорит св. Анастасий, но прибавляет к сему: "аще кто делы злы не проженет его". И далее продолжает: "Яко бо пчелы дым прогонит, и голуби злый смрад: тако убо и хранителя живота нашего Ангела злые наши греси, пиянство и блужение, гневодержание и прочая злая дела, тии святого Ангела отдаляют от нас" (Прол. Апр. 20). То же говорит и самый Ангел Божий великому старцу Пахомию: "Кто чрез свою худую жизнь сделался мертвым для Бога и добродетели, тот смердит в тысячу раз хуже мертвого тела, так что мы никаким образом ни стоять, ни пройти около не можем." О том же некогда было сказано и преподобному Нифонту. "Что ты здесь стоишь и плачешь?" спросил он однажды юношу, который стоял при воротах одного дома и плакал. "Я, отвечал юноша, - Ангел, посланный Господом на сохранение человека, который пребывает уже несколько дней в сем непотребном доме, - стою здесь потому, что не могу приблизиться к грешнику, - плачу оттого, что теряю надежду привести его на путь покаяния". - Так вот почему Православная Церковь каждый день умоляет Господа, чтобы Он посылал нам Ангела-Хранителя, - потому, что мы часто своими грехами и нераскаянностью удаляем его от себя, и не только удаляем, но и причиняем еще ему скорбь и печаль. И подлинно, братие, причиняем ему скорбь и печаль. "Егда же человек верный, учит тот же Анастасий, - в правде, живет, Ангел Божий радуется о нем; егдаже начнет истины не творити, но лгати и красти, упиватися и завидети, к церкви не ходити, гневатися, вадити, скуп быти, тогда убо Ангел Божий скорбит о нем" (Прол. Апр. 20). А при этом что? "Бесове ликуют, продолжает Анастасий, всячески лютейшия злобы наводяще на ны". Т.е. тогда открывается ближайший доступ к человеку ангела тьмы, ибо, при ком нет Ангела-Хранителя, при том враг-губитель, - а где, сей враг, там тьма за тьмою, нечистота за нечистотою, нераскаянность за нераскаянностью, доколи, смерть не положит конца грехам человека".

Слыша сие, братие, убоимся греха, как губительной язвы! И если сознаем, что доселе, не раз своими беззакониями удаляли от себя Небесного наставника и руководителя, потщимся истинным раскаянием и исправлением жизни паки приблизить его к себе, а вместе будем просить его, чтобы он чаще поражал в нас внутреннего змия, и давал нам помощь на совершение благих дел, - силу на искоренение худых навыков и страстей и особенно, чтобы не оставил нас своею защитою в страшный час смерти. "Лукавому, по слову Анастасия, не дадим места в себе, но со страхом Божьим отженем его. А Ангелу-Хранителю отверзем сердце прияти его, да на истину наставит ны и от пронырства дьявола избавит нас и от соблазн его" (Прол. Апр. 20). Аминь.