Главная страница  •  Гостевая  •  Чудесная помощь  •  ЧаВО  •  Реквизиты Карта сайта
Поиск Первая страница сайта План Лавры История Лавры Преподобный Иов Преподобный Амфилохий Свято-Духов Скит Справка Написать нам Поиск Первая страница сайта План Лаври Історія Лаври Преподобний Іов Преподобний Амфілохій Свято-Духів Скит Довідка Написати нам Search Home Plan Laurels History Laurels St. Job St. Amphilochius Holy Spirit skete Help Contact us
9.09.2011 - Звернення братії з приводу публікацій в ЗМІ

Дорогі браття та сестри!

 

6 вересня 2011 р. Верховна Рада України зареєструвала проект Закону України № 9105 «Про внесення змін до Закону України «Про перелік пам’яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації» (щодо виключення із Переліку будівель Почаївської Лаври)».

Проект розроблено у зв’язку з необхідністю відновлення історичної справедливості і поверненням у власність релігійній громаді Свято-Успенської Почаївської Лаври УПЦ монастирських будівель, які належали їй на правах власності, але за часів радянської влади були відібрані та передані у державну власність.  

З цього приводу в ЗМІ штучно розпалюється і нагнітається ворожнеча, яка свідомо перекручує, говорячи на біле – чорне, на чорне – біле. Це є продовження тієї війни, яка особливо жорстоко ведеться з 1917 року, коли декретом Леніна Православну Церкву позбавили всіх прав, знищуючи її фізично та морально. Це ми бачимо і сьогодні, тільки під іншими гаслами. Милістю Божою Почаївська Лавра не підпала під гоніння, які були в центрі та на Сході України в 1917-1939 р.р. Лише з приходом радянської влади на Західну Україну в 1939 р. та з прийняттям декларації Народних Зборів Західної України «Про конфіскацію поміщицьких та монастирських земель» від 28 жовтня 1939 року почалися гоніння на Церкву і в цьому регіоні.

Після Другої Світової війни у Почаївської Лаври були відібрані будівлі, що їй належали: будівля консисторії, церковно-приходська школа, свічний завод, друкарня, готелі для духовенства та прочан. Під час другої хвилі гонінь на Церкву в 1959-1962 р.р., коли і далі закривалися храми та монастирі по всій Україні, у Почаївської Лаври відібрали її церковні споруди: Успенський собор, Троїцький собор, Дзвіницю, Надбрамний корпус і Архієрейській будинок. Ці споруди були об’явлені власністю держави, а з 1963 року пам’ятками архітектури.

Будівлі забрали, а потім здавали в оренду Лаврі за відповідну плату, яку держава брала з монастиря до 1999 р. Сталася така ситуація, що сильний забрав у слабшого майно, а потім дав можливість ним користуватися, тільки за тими правилами, які поставив сильний.

З проголошенням незалежності України держава почала проявляти лояльність до Церкви, обіцяючи їй повернути забрані будівлі та майно, засуджуючи дії попередньої атеїстичної влади. Частково Лаврі були повернуті будівлі, але головні монастирські споруди залишилися державною власністю. Ці споруди віднесені до пам’яток архітектури національного значення.

З того часу, як Українська Православна Церква не підтримала розколу в православному світі певні політичні сили об’явили її ворогом України.

Те, що не дозволено православним – те дозволено розкольникам та уніатам. Так, станом на 1 січня 2003 року, УГКЦ у Тернопільській області передано у власність 669 храмів, в тому числі 264 пам’ятки історичного значення. І з цього приводу ніхто не дискутував та не проводив ніяких форумів.

Після розпаду Радянського Союзу в Прибалтиці був прийнятий закон, згідно якого все майно, що було насильно відібрано після 1940 року необхідно повернути його власникам. Це не визивало у суспільстві дискусій та дебатів – його просто виконали.

Сьогодні в Україні існує державна, комунальна та приватна власність. А куди зникла власність Церкви, яку будували наші предки віками? Де була держава, коли люди проливали свій піт і віддавали останні копійки на будівництво храмів Божих?

У Церкви відібрали будівлі та майно. Звичайно влада все повертати не хоче, придумуючи різні закони про об’єкти культурної спадщини. Сьогодні в ЗМІ свідомо іде перекручення термінології. І в Україні починають вирувати дебати, що «Почаївську Лавру приватизовують та передають Москві». Якій Москві?..

Ми просимо, щоб держава повернула Церкві те, що безпідставно у неї забрала. Почаївська Лавра хоче повернути монастирські споруди не в приватну чи особисту власність, а передати їх законному власнику – Канонічній Українській Православній Церкві (громаді чоловічого монастиря).

 

+ Володимир,

Архієпископ Почаївський,

Вікарій Київської Митрополії,

Намісник Свято-Успенської Почаївської Лаври

з братією 



     

Братия и сестры! Предупреждаем вас, что Почаевская Лавра никому не поручала собирать пожертвования и принимать записки. Вся информация которая подается кроме нашего официального сайта - неправда. Сбор на сорокоусты, годовые и другие службы- это обман!

 

Онлайн аудио-трансляция Богослужений

Скачать приложение (андроид) для прослушивания аудиотрансляции Богослужений на планшетах и смартфонах

Почаевская книга

Заказать требы

Смотреть карту проезда...

Сказание Зиновия Мниха о прелести антихристовой

Звернення братії Почаївської Лаври до кожного з народних депутатів Верховної Ради України проти легалізації на законодавчому рівні содомських гріхів

Обращение братии Свято-Успенской Почаевской Лавры к главе Богословско-канонической комиссии при Священном Синоде УПЦ

Предвестие апокалипсиса

Письмо Бога к человеку

Божий призыв

Звернення братії до православних християн про збір підписів на захист Лаври

Грамота Патриарха Алексия II

Древо Христианской Церкви

Відкрий очі, Україно!

Звернення братії Почаївської Лаври в звязку з тим, що людей примушують давати письмову згоду на користування своїми персональними даними

Звернення братії з приводу публікацій в ЗМІ

Обращение братии Лавры к Президенту против введения новых биометрических паспортов и универсальных социальных карт

Греческая Православная Церковь против электронных карточек и символики антихриста

Обращение братии Свято-Успенской Почаевской Лавры к главе Богословско-канонической комиссии при Священном Синоде УПЦ ...

Обращение братии Свято-Успенской Почаевской Лавры к Святейшему Патриарху Московскому и всея Руси Кириллу ...

Экспертизы ИНН...

Церковь об ИНН ...

Современное лжеучительство...

Как людей, с помощью новых психотехнологий, загоняют в электронный концлагерь...

В связи с обсуждением Верховной Радой Украины проекта Налогового кодекса Украины, Блаженнейший Митрополит Владимир обратился к руководству государства с изложением позиции Украинской Православной Церкви относительно данного законопроекта в части идентификационных номеров...

Правнуки Ленина – живут и действуют

Ответ Духовного Собора Почаевской Лавры на провокационную статью о.Андрея Дудченко о Почаевской Лавре

Звернення братії Свято-Успенської Почаївської Лаври з приводу прийняття нового податкового кодексу України

Повноважний представник Української Православної Церкви у Верховній Раді України архієпископ Львівський і Галицький Августин звернувся до народних обранців

Звернення православних християн з приводу прийняття податкового кодексу до керівників держави

 

 

 

Пролог в поучениях

Тем, которые ропщут, что труды их не ценятся

(Слово, иже во святых отца нашего Иоанна Златоустаго. Похвала святым верховным апостолам Петру и Павлу)

Мы, по своему самолюбию, не только часто кичимся своими трудами, но нередко даже и жалуемся, что труды наши не ценятся. Иной пожил где-нибудь год или два, не ужился, и начинает всем говорить: "я ли не трудился, я ли не работал? Кто мог столько перенести, что я перенес? А между тем, вот все мои труды пошли ни во что, и мне заплатили лишь неблагодарностью". Что сказать таковым? Пусть в назидание себе они послушают хоть немного о трудах святых апостолов Петра и Павла и посмотрят, каковы были эти труды, и чем заплатили Апостолам за них люди.

Св. Златоуст в похвальном слове Апостолам говорит между прочим следующее: "Радуйся, Петр камень веры. Радуйся, Павел..., ты, который ради Церкви тьмы бедствий претерпел, будучи в темницы заключаем, от Иудеев ненавидим, варварами влачим, ты, который ни одним членом даже не мог пошевельнуться от тяжести оков. Что скажу, представляя ваши скорби? Сколько темниц вы освятили! Сколько вериг понесли! Сколько мук претерпели! Благословенны члены тела вашего, облитые кровью ради Церкви. Ваше терпение сокрушило наш мрак. Радуйся, Петр, стремглав распятый на древе крестном! И ты, Павел благословенный, который во главу мечем усечен был, тридцать пять лет поработал Господу со всяким терпением и затем уже почил о Господе".

Но все ли здесь труды и бедствия Апостолов перечисляет св. Златоуст? Нет, далеко не все. Так послушайте, что, например, еще повествует о себе Павел. "Я, - говорит он, - гораздо более чем другие, был в трудах, безмерно в ранах, более в темницах и многократно при смерти. От Иудеев пять раз дано мне было по сорока ударов без одного. Три раза меня били палками, однажды камнями побивали, три раза я терпел кораблекрушение, ночь и день пробыл в глубине морской (2 Кор. 11, 23-25). Я боролся со зверями в Ефесе (1 Кор. 15. 32); много раз был в путешествиях, в опасностях на реках, в опасностях от разбойников, в опасностях от единоплеменников, в опасностях от язычников, в опасностях в городе, в опасностях в пустыни, в опасностях на море, в опасностях между лжебратьями, в труде и в изнурении, часто в бдении, в голоде и жажде, часто в посте, на стуже и в наготе" (2 Кор. 11, 26-28).

Так вот вам назидательный пример, люди нетерпеливые, ни с кем не уживающиеся и всем твердящие, что люди не умеют ценить вас. Какие скорби, какие труды, какие болезни, сколько ран претерпели Апостолы, и чем заключили? Один на кресте, как слышали, стремглав распят, другой посечен мечем. Так заградите же свои уста, отбросьте себялюбие, не забывайте, что живете не на небе, а на земле, и путем труда, смирения и терпения созидайте свое спасение. Но при этом знайте еще и то, что ропотом горю не поможешь и жалобами людей не обратишь к себе, а только раздражишь. Терпение же и труд, справедливо говорить пословица, все перетрут. Смотрите же и постарайтесь убедить себя, что терпение есть лекарство от всяких беспокойств, и что только уметь терпеть значит уметь спокойно жить. Аминь.