Головна сторінка  •  Гостьова Карта сайта
Поиск Главная страница Главная страница План Лавры История Лавры Преподобный Иов Преподобный Амфилохий Свято-Духов Скит Справка Написать нам Поиск Головная сторінка Головная сторінка План Лаври Історія Лаври Преподобний Іов Преподобний Амфілохій Свято-Духів Скит Довідка Написати нам Search Home Home Plan Laurels History Laurels St. Job St. Amphilochius Holy Spirit skete Help Contact us
Навігація
    Головна сторінка
    Історія Лаври
    Сторінки Історії
    Свято-Успенський собор
    Монастирські храми
    Лаврські побудови
    Собор Святої Троїці
    Лавра в ХХ столітті
    Лаврські Святині
    Чудотворці Обителі
    Свято-Духівський Монастир
    Подвиг Благочествія
    Розклад Богослужінь у Свято-Успенській Почаївській Лаврі
    Преподобний Іов
    Преподобний Амфілохій
    Гостевая книга о Крестном ходе
    Новини та події
    План Лаври
    Історія Лаври
    Довідка
    Как добираться
    Трапеза
    Замовлення місць та вартість номерів у для прочан Свято-Успенської Почаївської
    Телефони
    Лаврські піснеспіви
    Піснеспіви

День за днем

16 Августа

Зажегши свечу, не ставят ее под сосудом, но на подсвечнике, и светит всем в доме

(Мф. 5, 15)

Слово Божие неоднократно учит нас служить светом для мира. "Вы свет мира", - говорит Иисус Своим ученикам, и "Я свет миру", - говорит Он про Себя; "светилам мира" (Флп. 2, 15) уподобляет и ап. Павел братьев своих во Христе.

Но это общее для всех правило обозначается еще точнее и определеннее в выше изложенном тексте: "и светит всем в доме". Первые и важнейшие наши обязанности относятся к самым близким нашим братьям, к домашним нашим, и мы должны прежде всего светить им.

Люди нередко гнушаются такой ограниченной деятельностью, которую они считают слишком мелкою и ничтожною. Они ищут славы и блеска, хотят быть маяком, светящим далеко над морем житейским, или ярким светилом, спасающим легионы погибающих братьев. Они презирают скромную долю светильника, который горит в убогом уголке и освещает своим слабым светом темного труженика. Напрасно пренебрегают они этим слабым светом. Неужели же Рука помощи, протянутая незаметно нашей меньшей братии, или слово утешения, сказанное у одра умирающего, озаряющее последним лучом его земные страдания, не стоят всей этой громкой славы, за которой они гонятся?

Многие воображают, что плоды христианской веры должны быть расточаемы далеко за пределы семейного круга. Напротив, тут-то мы и найдем им настоящее применение.

Вспомните, что Марфа среди своих житейских забот, пришла также к ногам Иисуса, которого уже слушала Мария.

Каждый должен в своем ближайшем кругу, как бы скромен он ни был, найти применение тем христианским добродетелям, которые отличают хорошего семьянина, любящую мать, покорных детей. Они украшают семейную жизнь, сглаживая все неровности земного пути и проливая на все окружающее тот ясный свет, который "светит всем в доме". Он согревает всех, потому что источник его есть любовь, исходящая от Самого Бога.

 

Погода Почаев
Лавра в ХХ столітті
Заступництво Богородиці у відважну годіну, фортецю і подвиги насельников   

1914 року почалася Перша світова війна. Своїм чорним крилом вона зачепила і православну обитель. Боячись наруги і розграбування австро-угорськими військами, з монастиря вивозять всі цінності: від дзвонів до архіву, бібліотеки і заводу свічки. 

 

 

Чудотворна ікона Божої Матері і потужності преподобного Іова в серебрянной раку були доставлені до Житомира, де і пробули до 1918 року. У обителі побажало залишитися вісімнадцять чоловік.
Проте австрійці, що зайняли монастир в серпні 1915 року, відправили їх до Угорщини, в місто Вассаргени, в табір воєнно-пленних... Там вони пробули три роки. Двох ченців-стариків, що залишилися в обителі, виселили з монастиря, – їх прийняли місцеві жителі. 

 

А самі ж австрійці господарювали в монастирі без церемоній. У Успенському храмі поставили свій престол і служили меси. Трапезну церкву перетворили на кінозал, собор Троїцкий в стайню. Престоли у вівтарях були зрушені з місця, обірвані, ікони простріляні кулями, церковне начиння переламане і викинуте, Цельбоносная Стопа Пресвятої Богородиці засипана сміттям.

Но недовго господарювали по-своєму іновірці. У травні 1916 року, унаслідок Брусиловського наступу в Галіциі, в Почаєв приходять російські війська. У Лаврі відновлюються богослужіння. Архієпископ Евлогий, зробивши подячний молебень, служить в обителі все літо 1916 років. Повертаються з полону ченці. Починає налагоджуватися господарське життя монастиря. 

У 1918 році з Житомира були повернені лаврські святині, привезені і дзвони. Нестримно мінялися тоді політичні події. У вересні 1920 року Волинь займають польські війська і Лавра переходить під юрисдикцію митрополита Варшавського і всієї Польщі.І так до 1939 року. З кожним днем і роком тиск польського уряду на церковне життя православних посилювався. 

Існуванню Лаври як православній обителі загрожувала тоді ревіндікция – передача храмів католицької церкви. Проти виступив весь православний народ і відстояв свої Святині. А в червні 1925 року якось зовсім нежданно-негаданно було отримане розпорядження про перехід з 15 червня на новий календарний стиль. Це було немов грім серед ясного піднебіння, - раніше про це не могло бути і мови. Духівництво звернулося до православного населення краю не приймати цього нововведення, оскільки саме із-за нього міг порушитися принцип православного життя, її соборність, і як наслідок – розкол в Церкви, порушення її канонів. Та все ж новий стиль упроваджувався в церковне життя Волині. Але Пресвята Богородиця і цього разу зберегла Свою Лавру.

Почаєв

С 1939 років Лавра знову в молитовному спілкування з Російською Церквою. Після війни повертаються ченці-фронтовики, в храмах возносяться молитви, сполучаючи землю з піднебінням; здійснюються єпископські хиротонії. Обпалені великою трагедією війни і репресій, люди квапилися поклонитися лаврським святиням.

Но час свободи виявився недовгим. Незабаром власті знову підняли на щит ідеологію войовничого атеїзму (1958 рік) – почалася чергова хвиля утисків і репресій. Про початок нових гонінь насельников обителі попередила Сама Божія Мати. У 1958 році Вона з'явилася над собором Троїцким вся в чорному з чорним омофором в руках. Дивне бачення знаменувало заступництво Богородиці у відважну годіну, що настає, і укріплювало молитвеників в їх подвигу. Божія Мати допомогла пережити антирелігійний розбій в монастирі, коли ченців буквально витягували з келій, поливали водою з пожежних машин, позбавляли прописки, садили у в'язниці, поміщали в психіатричні лікарні...

Советськой владою в Лаври разом з полями,лісами, садами, сільгоспінвентарем були відібрані млин, завод свічки, друкарня, іконописні майстерні, лікарня з церквою, архієрейський будинок і частина інших будівель.

Все це зазнала обитель. А з початком змін в суспільстві і державі змінилося і відношення до Церкви.Відкриваються храми і монастирі, православні люди урочисто відзначають 1000-ліття Хрещення Русі.

 А Почаєвський монастир через свої статутні богослужіння і проповіді продовжує розкривати християнам справжню істинність і красу віри Христовою, виконуючи свою заповітну місію – бути світильником Православ'я на західних землях Русі. У серпні 1990 року Почаєвськая Лавра урочисто відзначала свій 750-річний ювілей. Торжество очолював високий гість – Святійший Патріарх Алексій II. 

Знов затеплилася лампада чернечого життя в Свято-Духовськом Почаєвськом скиту, який був закритий за часів останніх гонінь. При Лаврі була відкрита недільна школа Закону Божого, а трохи згодом і Богословське училище,згодом перетворене в Духовну семінарію. Монастирю повернені його будівлі, сади, земельні ділянки. Новим торжеством правди і істини – святкуванням ювілею 400-ліття перенесення чудотворної ікони Богородиці із замку Ганни Гойськой на гору Почаєвськую — ознаменувала себе обитель в серпні 1997 року.

Почаєв

В III-у тисячоліття свята обитель вступила оновленной і і заповнилася ще однією святинею – нетлінними мощами преподобного схиігумена Амфілохия (Головатюка), званого в народі Іосифом-костоправом, зарахованого до лиця святих 12 травня 2002 року.

Торжествовала того дня Церква земна, торжествувала і Небесна. Пасхальною радістю грало сонце. На блакитній блакиті піднебіння – білосніжний хрест... Кожен, хто бачив це небесне диво, підбадьорився.

Торжеством прославляння догідника Божого – преподобного Іосифа (у схіме Амфілохия) свята обитель на Почаєвськой горе вписала ще одну сторінку в історію монастиря, який випробував немало бід на життєвій дорозі.

Все бачила свята обитель: підйоми і падіння, розквіт і зубожіння, схід і захід, як і в житті кожного з нас. Згадуючи прожите життя, чоловік, перш за все, бачить все те добре, що вело його життєвою дорогою, залишаючи в тіні похмурі дні. Так і обитель. Все і все, що приводило її в запустіння, давно прожите і якось забуте.

А нині кожного богомольця і паломника приголомшує зовнішнє перетворення обителі. Тут і нові каплички (на честь 400-ліття перенесення Почаєвськой чудотворної ікони Божої Матері і 2000-ліття Різдва Хрістова), і літня церква, і гостиний двір, і нова книжно-іконна лавка, і семінарський храм преподобних Іова і Амфілохия.

Все хто приходить нині в святу обитель відчуває усюди повноту життя, покрив Богородиці, заступництво і благословення великих догідників і чудотворців преподобних Іова Почаєвських і

Богом вибрана, Богом що зберігається, прославлена в своїх святинях сяє чудовою красою Почаєвськая гора. І послужить вона джерелом світла духовної радості для наших нащадків, як служить нам тепер і служила нашому прабатьку.

Почаєв


     

Сделано wbs.com.ua