Головна сторінка  •  Гостьова Карта сайта
Поиск Главная страница Главная страница План Лавры История Лавры Преподобный Иов Преподобный Амфилохий Свято-Духов Скит Справка Написать нам Поиск Головная сторінка Головная сторінка План Лаври Історія Лаври Преподобний Іов Преподобний Амфілохій Свято-Духів Скит Довідка Написати нам Search Home Home Plan Laurels History Laurels St. Job St. Amphilochius Holy Spirit skete Help Contact us
Навігація
    Головна сторінка
    Історія Лаври
    Сторінки Історії
    Свято-Успенський собор
    Монастирські храми
    Лаврські побудови
    Собор Святої Троїці
    Лавра в ХХ столітті
    Лаврські Святині
    Чудотворці Обителі
    Свято-Духівський Монастир
    Подвиг Благочествія
    Розклад Богослужінь у Свято-Успенській Почаївській Лаврі
    Преподобний Іов
    Преподобний Амфілохій
    Гостевая книга о Крестном ходе
    Новини та події
    План Лаври
    Історія Лаври
    Довідка
    Как добираться
    Трапеза
    Замовлення місць та вартість номерів у для прочан Свято-Успенської Почаївської
    Телефони
    Лаврські піснеспіви
    Піснеспіви

День за днем

23 Января

Я готов

(Рим. 1, 15; Деян. 21, 13)

Готов служить, готов страдать, готов умереть - вот к чему готовился ап. Павел! Дай Бог нам такую же готовность ко всему, в чем состоит воля Божия о нас. Обращение ап. Павла было цельное, бесповоротное. В нем не было никаких колебаний, он не обращался за советом к людям, не искал одобрения, не торговался со своею совестью, не стоял в нерешительности на пороге долга. Жизненный подвиг простирался перед ним, и, твердо идя ему навстречу, он говорит: "Я готов!" Вступить в самый центр языческого мира для личной, непосредственной борьбы с язычеством было не легко. Но, не останавливаясь ни на минуту перед этим подвигом, Павел говорит: "Я готов благовествовать и вам, находящимся в Риме" (Рим. 1, 15), и он был одинаково "готов" все перенести для исполнения воли Божией.

Иерусалим был тогда местом казни святых последователей Христа, неминуемая опасность ожидала их там, однако Павел был "готов умереть в Иерусалиме" (Деян. 21, 13); и когда наконец он стал лицом к лицу со смертью, он был "готов" отдать себя в жертву, готов сложить голову за свои убеждения. Высшая черта в характере ап. Павла есть именно эта готовность неуклонно идти навстречу всякому долгу, будь то страдание или даже смерть.

Дай Бог всякому такую готовность! Дай, Господи, и мне с радостью стремиться туда, куда Ты мне повелишь, и неустанно исполнять Твою волю, никогда не ослабевая в усердии. Да буду и я послушен Тебе, даже если придется оторваться от моей деятельности и быть обреченным на узы бездействия. И когда наступит мой смертный час, дай мне быть готовым оставить все дорогое в Твоих руках и, устремившись всем сердцем к Тебе, доверить душу мою Твоей любви!

 

Погода Почаев
Сторінки Історії
«Премудрость созда себе дом» (Притч. 9, 1)

 

 

тоїть на вершині Почаївської гори, Свято-Успенська Почаївська Лавра – твердиня віри Христової, обитель благочестя і подвижництва, духовний центр православного народу на Західній Україні.

Цей старовинний монастир перебуває під особливим покровом Божої Матері. Тут Діва Марія явилася монахам-пустинникам, залишивши на скалі слід Своєї Стопи; цю землю прославила на весь світ Почаївська чудотворна ікона Божої Матері; в обителі подвизалися великі подвижники Православ’я: преподобний Іов Почаївський і чудотворець Волинського краю преподобний Амфілохій.

 

 

Почаев

Явління Божої Матері на Почаївській горі

 

Почаев

Преподобный Іов Почаївський

 У глибині віків заховалася дата заснування монастиря на святій горі. 1240 рік. Хан Батий у Києві. Монголо-татарське іго угнітає охрещену князем Володимиром Православну Русь, руйнує все святе. Києво-Печерські іноки ідуть на Волинь, шукаючи порятунку, і знаходять його на скелястій, покритій густим лісом горі, де і засновують монастир. Сюди приносять вони суворий аскетичний дух преподобних Антонія і Феодосія Печерських, а місце свого усамітнення називають в пам’ять про річку Почайну – притоку Дніпра, на березі якої стояв колись їхній монастир. Тоді ж іноки сподобилися благословення Божої Матері. Вона явилася їм на скалі подібно неопалимій купині з короною на голові і скіпетром у руці, залишивши на камені слід Своєї правої стопи, який з того часу наповнюється цілющою водою. Явління це було благословінням та знаком заступництва Богородиці для насельників нещодавно заснованої ними обителі. 

Почаев

Сотрясіння бісом дружини Фірлея, яка по блюзнірському поглумилася

над монастирськими святинями (1614 г.)

  

Розпочинається нова доба в історії монастиря. Ігуменом обителі стає Іов Желізо. Завдяки подвигам і невтомному піклуванню преподобного Іова в обителі була відкрита школа і друкарня. У 1649 році на вершині гори збудована церква Святої Троїці зі Стопою Богородиці у середині храму, - до того слід Стопи більше 400 років залишався під відкритим небом. Тоді ж обитель було обнесено оборонним муром з вежами, збудовані інші храми, келії для братії, різні господарські споруди. Дзеркальна вода, викопаної ним на вершині гори криниці і ставка у підніжжі і тепер є свідченням його невтомних трудів.

Столітнім старцем закінчив свій земний путь ігумен Іов (1651 рік), але разом з Богородицею залишається незмінним заступником древньої православної святині від зазіхань іновірців.

Назавжди закарбовано в пам’яті церковній події Збаразької війни 1675 року. П’ятидесятитисячне турецьке військо на чолі з султаном Нуреддіном було переможене чудесним явлінням над Свято-Троїцькою церквою Матері Божої з омофором у руках, з небесними ангелами та преподобним Іовом. Щороку 5 серпня Свята Церква вшановує пам’ять про ту далеку подію.



     

Сделано wbs.com.ua