Головна сторінка  •  Гостьова Карта сайта
Поиск Главная страница Главная страница План Лавры История Лавры Преподобный Иов Преподобный Амфилохий Свято-Духов Скит Справка Написать нам Поиск Головная сторінка Головная сторінка План Лаври Історія Лаври Преподобний Іов Преподобний Амфілохій Свято-Духів Скит Довідка Написати нам Search Home Home Plan Laurels History Laurels St. Job St. Amphilochius Holy Spirit skete Help Contact us
Навігація
    Головна сторінка
    Історія Лаври
    Сторінки Історії
    Свято-Успенський собор
    Монастирські храми
    Лаврські побудови
    Собор Святої Троїці
    Лавра в ХХ столітті
    Лаврські Святині
    Чудотворці Обителі
    Свято-Духівський Монастир
    Подвиг Благочествія
    Розклад Богослужінь у Свято-Успенській Почаївській Лаврі
    Преподобний Іов
    Преподобний Амфілохій
    Гостевая книга о Крестном ходе
    Новини та події
    План Лаври
    Історія Лаври
    Довідка
    Как добираться
    Трапеза
    Замовлення місць та вартість номерів у для прочан Свято-Успенської Почаївської
    Телефони
    Лаврські піснеспіви
    Піснеспіви

День за днем

23 Ноября

Они не будут уже ни алкать, ни жаждать, и не будет палить их солнце и никакой зной

(Откр. 7, 16)

Он ищет, "пока не найдет" (Лк. 15, 4), и те, кого Он нашел, "не будут уже ни алкать, ни жаждать... и отрет Бог всякую слезу с очей их". Будем помнить, что это слово относится к духам "праведников, достигших совершенства" (Евр. 12, 23), и к тем, кто "пришел от великой скорби" (Откр. 7, 14) к чудному духовному наследию, чей голод был голодом души, чья жажда была жаждой сердечной.

Вот наш "якорь безопасный и крепкий за завесой" (Евр. 6, 19), он устоит против всего, и за ним сияние радости и блаженство неописуемое. Слово Божие побуждает нас "поступать по духу" (Гал. 5, 10) и вместе с тем обратиться и быть, как дети (Мф. 18, 3), чтобы войти в Царство Небесное.

Присоединяясь уже теперь к тем, кто "свои Богу" (Ефес. 2, 19), в уверенности, что мы окружены Его Ангелами, охраняющими нас "во всех путях наших" (Пс. 90, 11), мы найдем определенное нам место и то дело, которое никто другой не мог бы исполнить за нас. В надежде на Бога Утешителя, понимающего нас лучше всякого земного друга, пойдем смело вперед, "забывая заднее, стремясь к цели, к почести вышнего звания Божия во Христе Иисусе" (Флп, 3, 13, 14).

Кто знает всю силу любви, которой держится мир? Не все кончается с земною жизнью, она окружена полнотою жизни вечной, и вокруг нас есть "облако свидетелей" (Евр. 12, 1), о которых мы не должны забывать. Самый воздух пропитан любовию, отвечающей каждому нашему вздоху, понимающей малейшее наше побуждение. Господь "венчает нас милостью и щедротами" (Пс. 102, 4), и когда Он нас встретит там, где "обителей много", мы узнаем, что Он исполнил "желание сердца нашего" (Пс. 36, 4).

В руках Божиих мы найдем утешение и покой, которых мы лишены на земле. Он знает, как тяжело быть непонятым теми, кого мы любим. Его совершенная любовь сочувствует всем нашим испытаниям, и в тяжелую минуту Он шепчет нам: "Придите ко Мне, Я успокою вас, Я люблю вас". Он любит так, как никто другой любить не может. Он испытал и полное отречение от Своей воли, подчиняясь вполне воле Отца.

Молитесь, как Он молился: "Да будет воля Твоя!" И ответ придет наконец. Волною полного, совершенного мира обдаст нашу душу, как луч света вдруг заливает темную комнату, когда откроешь дверь. Он взойдет и наполнит Собою пустоту душевную, и не будет уж ни болезни, ни тоски, ни печали, ни смущения, но полный, совершенный, понятный ответ на все наши молитвы, исполнение всех наших надежд. Господь Сам будет с нами.

 

Погода Почаев
Сторінки Історії
«Премудрость созда себе дом» (Притч. 9, 1)

 

 

тоїть на вершині Почаївської гори, Свято-Успенська Почаївська Лавра – твердиня віри Христової, обитель благочестя і подвижництва, духовний центр православного народу на Західній Україні.

Цей старовинний монастир перебуває під особливим покровом Божої Матері. Тут Діва Марія явилася монахам-пустинникам, залишивши на скалі слід Своєї Стопи; цю землю прославила на весь світ Почаївська чудотворна ікона Божої Матері; в обителі подвизалися великі подвижники Православ’я: преподобний Іов Почаївський і чудотворець Волинського краю преподобний Амфілохій.

 

 

Почаев

Явління Божої Матері на Почаївській горі

 

Почаев

Преподобный Іов Почаївський

 У глибині віків заховалася дата заснування монастиря на святій горі. 1240 рік. Хан Батий у Києві. Монголо-татарське іго угнітає охрещену князем Володимиром Православну Русь, руйнує все святе. Києво-Печерські іноки ідуть на Волинь, шукаючи порятунку, і знаходять його на скелястій, покритій густим лісом горі, де і засновують монастир. Сюди приносять вони суворий аскетичний дух преподобних Антонія і Феодосія Печерських, а місце свого усамітнення називають в пам’ять про річку Почайну – притоку Дніпра, на березі якої стояв колись їхній монастир. Тоді ж іноки сподобилися благословення Божої Матері. Вона явилася їм на скалі подібно неопалимій купині з короною на голові і скіпетром у руці, залишивши на камені слід Своєї правої стопи, який з того часу наповнюється цілющою водою. Явління це було благословінням та знаком заступництва Богородиці для насельників нещодавно заснованої ними обителі. 

Почаев

Сотрясіння бісом дружини Фірлея, яка по блюзнірському поглумилася

над монастирськими святинями (1614 г.)

  

Розпочинається нова доба в історії монастиря. Ігуменом обителі стає Іов Желізо. Завдяки подвигам і невтомному піклуванню преподобного Іова в обителі була відкрита школа і друкарня. У 1649 році на вершині гори збудована церква Святої Троїці зі Стопою Богородиці у середині храму, - до того слід Стопи більше 400 років залишався під відкритим небом. Тоді ж обитель було обнесено оборонним муром з вежами, збудовані інші храми, келії для братії, різні господарські споруди. Дзеркальна вода, викопаної ним на вершині гори криниці і ставка у підніжжі і тепер є свідченням його невтомних трудів.

Столітнім старцем закінчив свій земний путь ігумен Іов (1651 рік), але разом з Богородицею залишається незмінним заступником древньої православної святині від зазіхань іновірців.

Назавжди закарбовано в пам’яті церковній події Збаразької війни 1675 року. П’ятидесятитисячне турецьке військо на чолі з султаном Нуреддіном було переможене чудесним явлінням над Свято-Троїцькою церквою Матері Божої з омофором у руках, з небесними ангелами та преподобним Іовом. Щороку 5 серпня Свята Церква вшановує пам’ять про ту далеку подію.



     

Сделано wbs.com.ua